Embedded Files
Вих. ЛВ 20/461
У зв’язку із поширенням у світі коронавірусу COVID-19 та проголошенням пандемії, беручи до уваги Лист Його Блаженства Кир Святослава, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ (Київ, Вих. ВА 20/102), з метою вироблення одностайності дій духовенства у різних надзвичайних ситуаціях, що проголошенні цивільною владою щодо збереження здоров’я та безпеки людей, задля добра вірних Львівської Архиєпархії постановляю ввести в дію і зобов’язую виконувати на час тривання таких обставин:
РОЗПОРЯДЖЕННЯ для одностайності дій духовенства Львівської Архиєпархії УГКЦ у часі загострення епідеміологічних ситуацій, які є небезпечними для здоров’я та життя людей, та виникнення інших надзвичайних ситуацій
І. Вступ
1. У будь-яких ситуаціях Церква ніколи не припиняє своєї дії та свого служіння, однак у зв'язку з карантином чи іншими надзвичайними обставинами її духовне і церковне життя тимчасово може здійснюватися в іншій формі, ніж за нормальної ситуації. Попри це вірні мають законе право на молитву та здійснення спільнотних актів богопочитання. Оскільки, як це показує історія, не раз саме ревна і витривала молитва спільноти вірних спроваджувала на народ Боже благословення, Божу благодать, захист і порятунок.
2. Усі душпастирі та вірні Львівської Архиєпархії повинні виконувати розпорядження цивільних органів влади та дотримуватися санітарних норм, які видають компетентні структури, відповідальні за охорону здоров'я громадян України. Обов’язком усіх є проявляти послух державі, зокрема, коли йдеться про дотримання справедливих законів і норм.
3. Церква шанує справедливі закони та розпорядження цивільної влади у тому, що стосується спільного блага та здоров'я окремих громадян і суспільства загалом. Так само і органи державної влади повинні шанувати право і обов'язок Церкви визначати спосіб організації літургійних богослужінь та обрядів, відповідно до постулатів віри, а також внутрішньої дисципліни та традиції Церкви. Тому душпастирі повинні погодити з цивільною владою чи санітарними інстанціями те, що не буде перешкоджати організації богослужінь і церковного порядку.
4. У зустрічах при спілкуванні усі вірні повинні виявляти пошану один одному на безпечній відстані, встановленій відповідними приписами цивільної влади. Також шануючи право людини запрошувати інших осіб для відзначення різних подій, духовенству варто стримуватися від участі в них, з необхідним роз’ясненням людям.
5. Зважаючи на те, що в часі карантину існує обмеження з боку цивільної влади щодо зібрання певної кількості осіб, важливо роз’яснювати вірним, щоб віднеслися до цього з розумінням. Окрім цього, необхідно дотримуватися відповідної дистанції між особами, які присутні у храмах, а при необхідності можна під час відправ стояти на церковному подвір’ї. Задля цього потрібно подбати, щоб на церковне подвір’я були виведені гучномовці та щоб саме озвучення допомагало, але не перешкоджало вірним чи оточенню.
6. Усі церкви та каплиці мають бути, наскільки це можливо, безпечним та чистим місцем, вільним від загроз для здоров'я вірних. Це стосується також внутрішніх приміщень храму (захристії, ризниці, розмовниці тощо).
7. Потрібно зважати, щоб через соціальні мережі та сучасні засоби комунікації відбувалося виважене і зріле інформування вірних про церковний погляд на ситуацію та шляхи її вирішення. Комунікація з органами місцевої влади та санітарними службами, а також й громадськості здійснюється через Пресслужбу Львівської Архиєпархії. Натомість представляти погляд Церкви на ситуацію, що складається, і можливі способи її вирішення можуть лише уповноважені Єпархіяльним Єпископом представники.
8. За будь-яких обставин чи викликів церковна спільнота не лише може, але й повинна задіювати сучасні засоби комунікації (радіо, телебачення, інтернет), щоб таким чином об’єднувати вірних у спільній молитві до Господа.
9. У випадку, якщо цивільна влада прийме рішення щодо закриття храмів, чи введення надзвичайного стану, комендантської години тощо, духовенству потрібно чекати на роз’яснення від Єпархіяльного Єпископа, як діяти в таких обставинах.
ІІ. Вказівки щодо здійснення богослужінь та Святих Таїнств
1. У ситуації поширення небезпечних вірусів перш за все слід підкреслити: якщо людина захворіла чи відчуває у собі ознаки респіраторної інфекції або аналогічного захворювання, вона повинна залишатися вдома і звернутися до лікаря; в ситуації, яка склалася, можна тимчасово обмежити традиційні вияви вшанування святих ікон, статуй (фігур), розп'яття через дотик/прикладання/поцілунок, віддаючи шану поклоном (метанією). Особи з «групи ризику», зокрема люди старшого віку та діти, можуть залишатися вдома і брати участь в богослужінні за допомогою сучасних засобів зв'язку (телебачення, інтернет, радіо), або єднатися духовно через молитву з усією церковною спільнотою та читати (або слухати) Святе Письмо. Усіх інших вірних теж до цього можна закликати, хіба що за можливості можуть брати участь у Божественній Літургії.
2. Щодо розкладу парафіяльних богослужінь, необхідно вказувати на час проведення Божественних Літургій та уділення Таїнства Покаяння. Там, де це можливо, парох/адміністратор/настоятель повинен подбати про трансляцію недільної та святкової Літургії через інтернет (в онлайн-режимі і в записі). Заохочується транслювати богослужіння і в інші дні. Список храмів, з яких здійснюється трансляція, публікується на офіційній сторінці Львівської Архиєпархії (www.ugcc.lviv.ua).
3. Духовенству потрібно подбати про забезпечення вірних можливістю продезінфікувати свої руки відповідними речовинами перед входом до храму. Якщо є така необхідність, вірні можуть використовувати під час богослужінь захисні медичні маски.
4. Духовенству дотримуватися санітарних норм щодо чистоти євхаристійного посуду та речей загальноцерковного вжитку, а перед богослужінням (звершенням Таїнств), священнослужителі та прислуговуючі в церкві повинні ретельно вимити і продезінфікувати руки.
5. Під час відправи поцілунок миру священнослужителі здійснюють не через рукостискання, а через дотик обома руками священничих риз співбрата і поцілунку рамен.
6. При уділенні Святого Причастя забороняється радикально змінювати дотеперішній спосіб причащання, використовуючи одноразові ложечки чи уділюючи Святе Причастя на руку і під одним видом і т.п.
7. Після виголосу «зі страхом Божим і вірою приступіте» потрібно пояснити/пригадати вірним, як правильно приступати до Святого Причастя, щоб спосіб уділювання і приймання не ніс із собою загрози чи небезпеки передавання вірусів і небезпечних недуг від одного причасника до іншого.
8. Особи, які приступають до Причастя, повинні стояти рівно, підняти голову, трохи похиливши назад, широко відкрити уста, устами ложечки не торкатися, не робити руками рухів, що можуть зачіпити ложечку, і не цілувати чаші.
9. Священники зі свого боку повинні проявити максимальну обережність в уділюванні Святого Причастя, дбаючи про зручну ложечку (великі ложечки не використовувати), відповідний розмір частиць тощо. Щоб священник міг зручно причащати, слід подбати, щоб дискос уважно тримав той, хто прислуговує. Якщо б сталося так, що вірний, приступаючи до Святого Причастя, через незнання або інстинктивно доторкнувся/облизав ложечку, священник повинен витерти рушничком (зволоженим спиртом, або відповідним медичним розчином, напр. хлоргексидин диглюконат чи аналогічні, які продаються в аптеках) ложечку, і відтак продовжувати причащати.
10. Пропонується, щоб у випадку співслужіння багатьох священників, головний служитель причащався Святої Крові Господньої з чаші, тоді як інші можуть причащатися, занурюючи більші частички Господнього Тіла у Святу Кров (для цього слід подбати, щоб частички були видовженої форми). В іншому випадку священнослужителі повинні ретельно рушничком витирати краї чаші та її не цілувати.
11. При необхідності, Таїнство Хрищення і Миропомазання дозволено звершувати вдома, зазначаючи про це в метрикальній книзі.
12. Керуючись духом пастирської любові, священнослужителі не повинні уникати відвідування хворих, уділювання Святих Таїнств Єлеопомазання та Покаяння. Так само вірні, які через недугу змушені перебувати в лікарні чи залишатися вдома, можуть запрошувати священника додому для отримання Святих Таїнств. При цьому слід просити вірних, які нездужають на якусь респіраторну інфекцію, приступати до Таїнства покаяння у захисній медичні масці.
13. Якщо священник слухає сповідь у сповідальниці, і між ним та каянником є решітка, то можна додатково накласти/наклеїти на решітку прозору плівку, щоб усунути небезпеку передачі вірусів повітряно-крапельним шляхом. Сповідальницю слід підтримувати у належній чистоті, використовуючи, за потреби, дезінфікуючі засоби. Там, де немає сповідальниці, священники повинні використовувати захисні медичні маски.
14. Вірним дозволено виконувати обов’язок щодо Великодньої Сповіді у часі після завершення загострення епідеміологічної ситуації.
15. Священник, відвідуючи хворого, повинен дотримуватися базових правил гігієни і санітарних норм: перед відвідинами і після них чисто мити чи дезінфікувати руки, а при потребі також і ложечку, якою причащав хворого; обмежити до необхідного мінімуму дотики до хворого (наприклад при уділюванні Таїнства Єлеопомазання); не доторкатися власного обличчя чи слизових оболонок, не помивши перед тим ретельно рук тощо.
16. Тривалість проповіді під час Божественної Літургії чи звершенні інших богослужінь не повинна перевищувати десяти хвилин, а хоровий спів можна замінити на спів дяка.
17. Духовенство повинно роз’яснити вірним, що реколекції, місії, конференції, дитячі табори і т.п. переносяться на період після завершення загострення епідеміологічної ситуації чи надзвичайних обставин. Катехизація вірних може відбуватися за умови зібрання такої кількості осіб, щоб це не порушувало приписи, видані цивільною владою.
18. Під час здійснення Таїнства Подружжя, достатньо бути лише двом свідкам. Нареченим перед складенням присяги на Євангелії потрібно продезінфікувати руки. Дезінфекції підлягають також перстені і корони.
19. Духовенству дозволено звершувати Чин Парастасу і Похорону лише в сам день поховання померлого. Вірні під час поминальної процесії повинні дотримуватися відповідної дистанції, тоді як в помешканні померлого під час богослужіння може одночасно перебувати лише невелика кількість осіб.
20. На Парастаси (Сорокоусти) і Панахиди просити вірних, щоб приносили упаковані в плівку хліби. Священнослужителям не давати вірним цілувати Хрест.
21. Винятки щодо згаданих вище приписів не повинні носити системного характеру, а можуть бути лише поодинокі.
ІІІ. Вказівки щодо покутної практики
1. У часі загострення епідеміологічних ситуацій, які є небезпечними для здоров’я та життя, вимоги щодо стримання і посту від окремих страв злагіднюються в той спосіб, що особи, які до цього зобов’язанні, відповідно до законодавства УГКЦ, повинні:
а) кожної п’ятниці (окрім загальниць і приписаних свят) стримуватися лише від м’ясних страв, тоді як в інші дні року дозволено споживати усі страви;
б) у перший день Великого Посту та у Велику П’ятницю дотримуватися посту, не споживаючи лише м’ясні страви і страви з набілу.
2. Духовенству в часі Великого Посту покутні богослуження, що мають загальний характер – Великий канон св. Андрея Критського, Хресні Дороги тощо, здійснювати приватно. Повідомляти вірних, що замість доземних поклонів можна застосовувати поясні (метанії).
IV. Закінчення
Духовне переосмислення загострення епідеміологічної ситуації чи надзвичайних обставин допомагає в особливий спосіб пережити обставини, в яких знаходиться людина, що є образом і Божою подобою. Немає сумніву, що різного роду випробування, які стаються з Божого допусту, не повинні ставати джерелом страху чи приводом до відчаю. Вони є радше закликом до покаяння і очищення, до більшої довіри до Господа, до пробудження живої віри у Христа Воскреслого – переможця гріха і смерті.
Необхідно виявляти свою віру і надію на Господа через молитву – як індивідуальну, так і спільнотну. Особливо потрібно молитися за недужих, за працівників медичної сфери, за людей слабких і незахищених, за цивільну владу, яка несе відповідальність за безпеку, дочасне благо і здоров'я українського народу і усього людства.
Віра без діл мертва. Діяльна любов і милосердя стосовно ближніх є запорукою переміни суспільства. Не забуваймо, що попри віруси, які вражають людське тіло, існують віруси, які вражають людську душу - паніка, байдужість, ненависть, гнів, упередження, гординя, егоїзм. Від усіх них потрібно себе і ближніх захищати. Пам’ятаймо, що навіть часто звичайний людський жест підтримки, щира посмішка, люб’язне слово здатні відігнати з людського серця страх, смуток і тривогу та запалити в людських душах світло надії та життя. При необхідності потрібно допомагати ближнім через діла милосердя: купити (принести) їжу, викликати лікаря, прибрати тощо.
Ввіряймо себе заступництву Пресвятої Богородиці і просімо усіх Святих молити Бога за нас!
ІГОР
Архиєпископ і Митрополит Львівський
о. д-р Сергій Стесенко Канцлер Курії
Дано у Львові
при Архикатедральному Соборі Святого Юра
дня 18 березня 2020 року Божого
Page updated
Google Sites
Report abuse